Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Судді-спікери за участю представників судових інституцій Швеції, Латвії, Іспанії та Португалії обговорюють досвід взаємодії органів судової влади із громадськістю. Семінар відбувається у Києві 17–18 грудня 2018 року за підтримки ВРП та проекту технічної допомоги Європейської Комісії TAIEX.
Метою семінару є обмін найкращими практиками щодо комунікації між органами судової влади та громадянами. Протягом двох днів учасники семінару обговорять інструменти взаємодії між судами, громадськістю та ЗМІ; певні проекти та методології, які впроваджені у Португалії, Швеції, Іспанії та Латвії, будуть представлені як приклади.
Спікерами семінару є голова районного суду Норртельє (Швеція) Андерс Ерлман, лідер проекту «Правосуддя заради зростання», представник Державної судової адміністрації Латвії Анна Скрябіна, судовий радник Міністерства юстиції Іспанії Ванесса Унтієдт, прокурор суду західного Лісабону – Кашкай (Португалія) Пласідо Конде Фернандес.
Участь у заході взяли понад 50 суддів-спікерів українських судів, представники Вищої ради правосуддя: члени ВРП Лариса Швецова, Андрій Овсієнко, начальник управління інформації та забезпечення комунікаційної діяльності секретаріату ВРП, керівник Прес-центру судової влади України Оксана Лисенко (модератор заходу), заступник начальника управління інформації та забезпечення комунікаційної діяльності секретаріату ВРП, заступник керівника Прес-центру судової влади України Ірина Паламарчук, завідувач відділу з питань надання згоди на затримання, утримання під вартою та арешт, відсторонення судді управління з питань забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя Олена Опанасенко, головний спеціаліст відділу міжнародного співробітництва секретаріату Вікторія Городнича.
На підтвердження важливості питання відкритості та прозорості у діяльності судів, підтримки належної комунікації судів із суспільством, у тому числі через розвиток системи навчання та обміну досвідом, захід відкрив Голова Вищої ради правосуддя Ігор Бенедисюк.
Упродовж першого дня семінару спікери поділилися досвідом Швеції у питанні участі суддів у соціальних мережах, щодо меж публічності суду та судді, можливості коментування судових процесів та інших аспектів життєдіяльності спільноти.
Загалом у Швеції презюмується свобода слова, громадяни мають вільний доступ до урядових документів та судових рішень, наголосив Андерс Ерлман, проте якщо людина вчинила серйозний злочин проти країни або була засуджена за державну зраду, вона не має права на комунікацію. Крім того, шведські суди мають офіційні сторінки у соціальних мережах і ретельно слідкують за тим, щоб адміністрація Facebook блокувала псевдоакаунти судів чи суддів. На переконання суддівської спільноти Швеції, судді не повинні напряму комунікувати із суспільством через соціальні мережі. Проте шведські судді з 2016 року, відповідно до нової комунікаційної стратегії судів Швеції, мають можливість розміщувати власні блоги, для чого було створено спеціальний ресурс The Judge Blog (domarbloggen.se). Згідно зі стратегією судді зобов’язані брати участь у публічних обговореннях та інформувати населення про чутливі для них питання у судових рішеннях. У соціальних мережах суди Швеції, як і українські, показують свою діяльність ізсередини, розповідають про людей, які працюють у судах, про те, як здійснюється щоденна робота. На відміну від України онлайн-трансляції судових засідань у Швеції заборонені, втім, в онлайн-режимі відбувається трансляція того, як суддя озвучує офіційне повідомлення суду про виголошення того чи іншого судового рішення.
«Комунікаційна діяльність суддів у Швеції здійснюється за підтримки судової адміністрації, – зауважив Андерс Ерлман. – Вона налічує 250 працівників, 100 з яких – спеціалісти у сфері IT-технологій. Ідей для розвитку комунікацій завжди багато, та для їх втілення потрібна, перш за все, підтримка». При цьому судді також надають підтримку судовій адміністрації у розробці необхідних регламентів чи методики дій у певних ситуаціях та поширенні такої методики серед 80 судів країни.
Суддя також наголосив, що коли якийсь судовий процес викликає значний суспільний інтерес, то суди можуть завчасно ініціювати публічне обговорення такого питання.
«Звичайно, потрібно ділитися інформацією про судову статистику, факти, дисциплінарні заходи, результати засідань чи розслідувань. Важливо показувати громадянам, яка робота була проведена», – зауважила Анна Скрябіна.
У процесі обговорення виступу учасники семінару цікавилися питаннями захисту персональних даних, реагування на критику особи судді, що розглядає важливу для суспільства справу, щодо меж публічності слідчих, прокурорів та суддів, зокрема і в соціальних мережах, вимог до відповідальних осіб, які ведуть комунікацію суду у соцмережах, чи визначені обов’язки судді з комунікації на законодавчому рівні, щодо належного реагування на випадки критики рішення судів з боку поліції чи прокуратури, порушення презумпції невинуватості з боку правоохоронних органів, порушення у діях суддів та реагування спільноти на ці випадки, реагування на рішення судів з боку правоохоронних органів замість оскарження через внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань тощо.
За словами пана Ерлмана, кожен суддя особисто вирішує для себе, як діяти у публічній сфері, проте в історії країни були випадки, коли судді втратили посади, зокрема, через расистські висловлювання у соцмережах. Загалом забезпечення комунікації у судах Швеції покладено на так званих молодих суддів, які ще не здійснюють правосуддя, а лише стажуються у суді.
Представники Швеції, Іспанії, Португалії під час обговорення констатували, що судові системи незадоволені поширенням не зовсім правдивої інформації про суди. Реагувати на кожен випадок складно, говорить Ерлман, проте ще важче змінити думку громадськості, коли помилкова інформація вже поширена ЗМІ, констатувала Ванесса Унтієдт. Водночас, коли суспільство висловлює незадоволення рішенням суду, Швеція реагує на це швидко – через зміну законодавства, адже в країні є чітке усвідомлення, що судді лише застосовують чинне законодавство.
Під час семінару було наголошено на важливості проведення спільних навчань із комунікації як для суддів та ЗМІ, так і для суддів і представників прокуратури та слідства (таким досвідом поділився Пласідо Конде Фернандес), аби кожен усвідомлював відповідальність за поширення інформації, яка стосується прав громадян. Про такий досвід наголосила у своєму виступі й Анна Скрябіна. Латвія також запровадила майданчик для професійних дискусій серед представників усіх юридичних професій. Про досвід залучення волонтерів до роз’яснювальної роботи про судові процедури розповіли Ванесса Унтієдт та Андерс Ерлман. Добровільні помічники суду супроводжували у суді учасників кримінальних судових проваджень, розповідали, як відбувається слухання справи, чому перенесено судове засідання тощо, – їх завдання полягало у «зменшенні стресу» у учасників судових процесів. Згодом цей рух організувався в неурядову організацію з підтримки жертв злочинів.
Анна Скрябіна, зокрема, звернула увагу на активний розвиток у Латвії електронної комунікації, електронних судових сервісів та широке поширення судами інформації про зміни у судовій системі країни.
Під час зустрічі також було обговорено практику Європейського суду з прав людини та рекомендації Консультативної ради європейських суддів стосовно взаємодії зі ЗМІ та суспільством, справедливого судового розгляду та ролі громадських слухань. «Судам слід керуватися практикою ЄСПЛ, щоб знайти рівновагу між конфліктуючими цінностями захисту людської гідності, приватності, репутації та презумпції невинуватості, з одного боку, та свободи слова – з другого», – ця цитата із висновку КРЄС №7 (2005 року) щодо правосуддя та суспільства, на думку Пласідо Конде Фернандес найповніше характеризує усю складність та відповідальність судової комунікації.
За повідомленням Прес-центру судової влади України
Фото Прес-центру судової влади України
_03_03.png)
