Для кваліфікації дій особи за ст. 186 КК України розмір викраденого майна значення не має

Головною умовою криміналізації діяння, передбаченого ст. 186 КК України, є спосіб вчинення цього злочину, де наслідки відіграють здебільшого субсидіарне значення.

У контексті зазначеного вартісна ознака предмета злочину та розмір заподіяних матеріальних збитків мають оцінюватися у поєднанні з іншими встановленими обставинами, серед яких зовнішнє виявлення способу викрадення у конкретній обстановці, супутні умови вчинення діяння.

За вироком Фортечного районного суду м. Кропивницького  обвинуваченого У. засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України. Кропивницький апеляційний суд переглядаючи вказаний вирок суду за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника, залишив його без зміни.

За обставинами справи, обвинувачений У. під час дії на території України воєнного стану, перебуваючи на перехресті вулиць в м. Кропивницькому, підійшов до потерпілої Ш. та шляхом ривка зірвав з її шиї золоті ланцюжки. Далі з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду.

Апеляційний суд перевіривши матеріали кримінального провадження, установив, що висновки суду про винуватість обвинуваченого У. у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених судом першої  інстанції і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах.

Зокрема, послідовні пояснення потерпілої підтверджувалися протоколами впізнання обвинуваченого, речових доказів, протоколом слідчого експерименту та іншими доказами.

Спростовуючи твердження сторони захисту, про неналежність як доказів висновків судових товарознавчих експертиз через те, що викрадені вироби із золота не були предметом безпосереднього дослідження експерта, а тому розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди ґрунтується на недостовірних вихідних даних, через що на думку захисту наявність об`єктивної сторони складу злочину у вигляді настання суспільно небезпечних наслідків не доведена, суди звернули увагу, що для кваліфікації дій особи за ст.186 КК України розмір викраденого майна значення не має.

Водночас не залишилися поза увагою суду твердження обвинуваченого про те, що нібито його дії були спонтанною реакцією на поведінку потерпілої, яка намагалася забрати його чотки, а заволодіння ланцюжками відбулося випадково без корисливого мотиву.

Проте, суд врахував, що обвинувачений не заперечував самого факту відкритого викрадення ланцюжків у потерпілої, а його посилання на її стан під час інциденту, зокрема, чи перебувала вона у стані сильного чи легкого алкогольного сп`яніння, чи лежала на узбіччі, чи стояла на перехресті вулиць у пошуках адреси, жодним чином не впливають на правову оцінку його дій та правильність їх кваліфікації за ч. 4 ст. 186 КК України, навіть з урахуванням уточнень обвинуваченого щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення.

До того ж суд урахував той факт, що викрадений у потерпілої золотий ланцюжок був переданий для отримання фінансового кредиту під заставу до ломбарду товаришем обвинуваченого, що свідчить про свідоме ухилення останнього від прямої участі у розпорядженні викраденим майном, проте одночасно підтверджує його умисел розпорядитися майном на власну користь та демонструє організованість і обережність у вчиненні злочину. Така поведінка обвинуваченого, на переконання суду, виключає випадковість у заволодінні майном потерпілої та підтверджує спрямованість його дій саме на корисливе відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

За результатами касаційного перегляду, колегія суддів постановою  ККС у складі Верховного Суду від 19.05.2026 вирок суду першої інстанції та ухвалу Кропивницького апеляційного суду залишили без зміни.

З повним текстом ухвали Кропивницького апеляційного суду від 12.01.2026 та постановою ККС ВС від 19.05.2026 у справі №404/5811/25 можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/