Результат розгляду кримінальної справи за обвинуваченням Письменного С.О.

За результатом апеляційного розгляду кримінальної справи за обвинуваченням   Письменного Сергія Олексійовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190, частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, колегією суддів апеляційного суду вирок районного суду скасовано, а матеріали кримінальної справи направлено на новий судовий розгляд в той же суд в іншому його складі, з наступних підстав.

Вироком суду першої інстанції Письменного С.О. визнано винним у тому, що він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, а також зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів, використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам та інтересам юридичної особи, вчинене працівником правоохоронного органу.

Обвинувачення Письменного С.О. в зазначеній кримінальній справі ґрунтується на показаннях потерпілого, які були проголошені під час розгляду в суді першої інстанції, в судовому засіданні не було допитано потерпілого, на підставі заяви якого було порушено кримінальну справу, та покази якого покладені в основу обвинувального вироку. Колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції було порушено право обвинуваченого на захист.

Суд першої інстанції при розгляді справи повинен був безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудного, потерпілого, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи, що передбачено частиною 1 статті 257 КПК України, проте дане положення судом по даній справі не виконано. Так само, стороною обвинувачення не вчинялося належних дій для допиту потерпілого в суді першої інстанції.

Згідно статті 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29 червня 1990 року №5 та ст.257 КПК України суди мають безпосередньо досліджувати всі зібрані у справі докази в умовах відкритого і гласного судового розгляду.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що потерпілий по справі в судове засідання суду першої інстанції не з’явився, показання потерпілого були оголошенні. Крім цього, потерпілий не був допитаний безпосередньо судом при розгляді кримінальної справи, хоча сторона захисту мала право поставити свої запитання потерпілому, але була позбавлена можливості зробити це, що залишено поза увагою суду.

Сторона обвинувачення не забезпечила явку потерпілого в судові засідання суду першої інстанції для обґрунтування та підтвердження наявності пред’явленого обвинувачення, на чому наголошував захисник під час розгляду в суді першої інстанції. Потерпілий час від часу отримуючи виклики до суду, в судові засідання не з’являвся, про причини неявки суд не повідомляв.

Посилання захисника щодо позбавлення сторони захисту можливості поставити питання щодо інкримінованого злочину Письменному С.О.  під час допиту потерпілого є слушними, та узгоджується з вимогами частини 5, 6 статті 16-1 Кримінального процесуального кодексу України, яка визначає, що прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний відповідач та їх представники беруть участь  у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Колегія суддів, постановляючи ухвалу, звернула увагу і на практику  Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Колесник проти України» від 19 листопада 2009 року та  у справі «Рудніченко проти України» від 11 липня 2013 року.

Керуючись вимогами статті 374 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді були першої інстанції були допущені такі  істотні  порушення кримінального процесуального закону, які виключають можливість постановлення вироку.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, перевірити доводи прокурора та захисника, викладені в апеляційних скаргах і, в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення.

За результатами судового розгляду колегія суддів ухвалила:

апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково;

змінену апеляційну скаргу захисника – задовольнити;

вирок районного суду стосовно Письменного Сергія Олексійовича за частиною 2 статті 190, частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України скасувати, а матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому його складі.

З повним текстом ухвали від 04.03.2019 року можливо ознайомитися у ЄДРСР за єдиним унікальним номером справи № 1111/3917/12 .

Прес-служба суду