flag Судова влада України
Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Публікації у ЗМІ: щотижневик НАРОДНЕ СЛОВО "Шлюб з іноземцем і його наслідки для дитини"

05 жовтня 2018, 16:16

За статистикою, кожний тридцятий шлюб в Україні укладається з іноземцем.

Питання державної реєстрації такого шлюбу та якими можуть бути його наслідки для майбутнього подружжя та  спільних  дітей, регулює законодавство України з додержанням вимог міжнародного права.

Після розірвання шлюбу чи стосунків з іноземцем, як правило громадяни починають проживати окремо, в різних країнах.  Найболючішим є питанням – в якій країні проживатиме народжена від такого шлюбу чи стосунків дитина. Виникає спір, який самотужки мирно батьки  врегулювати не  можуть. Тому порушується  судове провадження.

Повернення дитини, яка не досягла 16 років до держави постійного місця проживання, регулюється Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі Конвенція 1980 року), ратифікованою Україною у 2006 році, яка спрямована на захист дітей від їх незаконного переміщення.

Таким чином ставши учасницею Конвенції, Україна, взяла на себе зобов’язання вживати усіх необхідних заходів і долучилася до міжнародного механізму співпраці, який дозволяє багатьом  державам світу вирішувати питання організації впорядкованого і негайного повернення незаконно вивезених або утримуваних за кордоном дітей. 

Вирішення питань розбіжності та спорів щодо батьківських прав і обов’язків та способів їх реалізації  визначаються  законодавством держави, в якій дитина постійно проживає і вирішується компетентними органами цієї ж держави що випливає зі ст. 3  Конвенції.

Головною  цінністю Конвенції є те, що вона  дозволяє захистити дитину, її права та забезпечити мінімізацію негативного впливу на неї від протиправного вивезення або утримування, гарантувати право кожної дитини на стабільні умови життя.

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Дитині, здатній сформулювати власні погляди, надається право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються дитини,  цим поглядам  приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Дитині  надається можливість бути заслуханою в ході  судового   розгляду,   безпосередньо,  або через представника чи відповідний орган.

Аналогічна норма права є у національному  законодавстві, думка дитини має бути врахована при вирішенні питань, що стосуються її життя. Однак, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. 

Міністерство юстиції України виступає центральним органом України з виконання Конвенції 1980 року. Саме  до цієї установи  звертаються іноземні громадяни з заявами про повернення дитини, а Мінюст в їх інтересах  подає позов до суду.  Обов'язок доведення наявності підстав для відмови у поверненні дитини Конвенція  покладає на особу, яка вчинила протиправне вивезення або утримання дитини. Тобто той з батьків, хто вивіз і утримує дитину в Україні має доводити, що  ввезення  відбулось зі згоди іншого з батьків, дитина прижилася в Україні  та утримується в гарних умовах.

У вирішенні  таких спорів першочергове  значення мають бути інтереси дитини.   

Прикладом застосування національного  і міжнародного законодавства при вирішенні таких спорів, може слугувати рішення Апеляційного  суду Кіровоградської області постановлене в поточному році.  

Так, в інтересах громадянина  А.  до суду звернулось Головне територіальне  управлінням юстиції у Кіровоградській області з позовом до  громадянки Н. про забезпечення повернення дитини до Турецької Республіки. Батьки дівчинки перебували у шлюбі, в цей період народилася донька, яка з моменту народження постійно проживала разом з батьками у Турецькій Республіці.

Мати з дівчинкою у 2016 році виїхали до України з метою провідати родичів, і не повернулися. Згодом жінка повідомила про свій намір залишитись з донькою в Україні.  Вирішити питання  мирним  шляхом, досягнути компромісу   батькові не вдалося.   

Вирішуючи питання щодо повернення дитини до місця її постійного проживання з підстав, передбачених Конвенцією, враховуються  найвищі інтереси дитини. З’ясовується чи існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної загрози або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку, а також чи таке повернення допускається з урахуванням основних принципів запитуваної держави.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодилась апеляційна інстанція,  приймаючи до уваги встановлені у справі обставини  встановив, що переміщення дитини на територію України не було незаконним, дівчинка більше року постійно проживає на території України,  прижилась у своєму новому середовищі,  відвідує гуртки, за  нею здійснюється медичний догляд, з’явилися  друзі, захоплення,  склалися сталі сімейні зв’язки. Дівчинка вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місцем проживання своєї родини. 

 Враховуючи інтереси дитини як на даний час, так і в майбутньому,  принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, відповідно до якого малолітня дитина не повинна (крім випадків, коли мають місце виключні обставини) бути розлучена зі своєю матір'ю, а також те, що інтереси дитини є найважливішим у справі турботи про неї, будь-яких шкідливих наслідків для дитини після переміщення її з Турецької Республіки  до теперішнього часу не встановлено, суд  відмовив в поверненні дівчинки до Туреччини.

Людмила Дьомич

суддя-спікер Апеляційного суду

Кіровоградської області